Літо - пора, коли можна і активно відпочити, і поповнити свою скрабничку емоцій новими враженнями від подорожей, природи, зустрічей, книжок, фільмів, улюбленого заняття та ін. А гарні емоції - це наш імунітет. Для тих хто любить подорожувати, - є багато можливостей у нашій місцевості: записатися на подорож з "туристичною Менщиною" і надихатися історією та традиціями краю, пізнавати етнографію, побувати у витоків річки Мена, досліджувати минуле. А ще разом з командою любителів подорожей на байдарках насолоджуватися краєвидами Чернігівщини та Полісся, щоранку купатися в місцевому озері чи Остречі, Десні, - й зміцнювати здоров'я та ін. Не забувайте занотовувати побачене та почуте в "щоденник подорожей" ;).
Унікальний для відвідування Львів. Усі будинки різні і кожен має свій особливий стиль (можна навіть історію архітектури вивчати )), зокрема оперний театр з безліччю міфів та легенд (цікава історія про скульптурну жінку "Слава", що розміщена вгорі над входом). Можна покататися на історичному трамвайчику по старих брукованих вулицях міста з їх таємними історіями; насолодитися смаком запашної львівської кави та солодощами (можливо чули про запечену каву;) у Львівській копальні); почути чудернацькі історії про кавові копальні; побувати в лабораторії алхіміка )) - музеї апетики та побачити як у давнину виготовляли різні еліксири в тому числі універсальну протиотруту "теріак" (з нею пов'язані цікаві історії про Мітридата 6 Євпатора) та еліксир безсмертя)) і ще почути та побачити безліч цікавих історій.
А ще сфотографуватися біля скульптур та унікальних архітектурних споруд. Центральними вулицями Львова розташові скульптурні композиції присвячені винахіднику Віденської кави - Ю. Кульчицькому; винахідникам гасової лампи, - львівянам аптекарям Яну Зегону та Ігнатію Лукасевичу; неперевершеними є стела Т.Шевченка та пам'ятник А. Міцкевичу у форму античної колони (з загадкою))); будинок учених; приміщення товариства "Просвіта" та інші. Отже, це можливість вивчати історію не лише в підручниках)). Львів можна назвати творчим містом: кожна лавка, кафе має особливу унікальну назву, наприклад, "рижий кіт" )) та ін..
Хочете побувати на перехресті світів - тоді Вам у Туреччину, яка приваблює палітрою історичних стилів європейських (давніх грецьких та римських) та східних (візантійський та арабський), а також краєвидами: сходом та заходом сонця над морями і солоними озерами, скелями. У країні можна пофантазувати в Долині мрій, приміряти наскельні капелюхи)), побачити сотні голубів у скелях, насититися повітряними мріями Кападокії (побачити як сотні шарів здіймаються у небо); "взяти неприступну фортецю Учхисар" (60 м. у висоту); доторкнутися до 12 наскельних церков Гьореме, спадщини ЮНЕСКО, де колись правили Василій та Георгій Переможець, насолодитися фресками 9-12 століть. Побачити найбільші храми та мечеті Стамбула, Едірне, Анкари, побувати у мавзолеї найбільш шанованого першого президента Турецької республіки Ататюрка. Мавзолей розміром та формою споруди нагадує вівтар у Пергамі. Біля мавзолею можна побачити караул, насолодитися краєвидами Анкари та паркової зони.
Як же не зайти в унікальну айя Софію (Константинопольський Софіївський собор, пам'ятку 6 ст.), яка досі вражає архітектурними особливостями. Сучасники досі не можуть повторити забудову собору: купол 30-31 м. діаметрі, фрески, мозаїки, арки, капітелі, візерунки круговорота...До 2020 р. айя Софія мав стасус музею, а нині - це діюча мечеть. Звісно, побувавши в Стамбулі, як не вклонитися нашій Роксолані, усипальниця якої знаходиться поруч із усипальницею Сулеймана та мечеттю Сулейманія. Заворожують сині відтінки мозаїки усипальниць із східним орнаментом.
Палац султанів Долмабахче - диво Стамбула середини 19 ст., згодом - резиденція Ататюрка. Скільки в султанських кімнатах позолоти, кришталя, гаптованих золотими нитками скатертин, картин (в тому числі й нашого Айвазовського, який товаришував з сулатном і був бажаним гостем палацу). 12 воріт палаца зроблені з білого мармуру з тонкими, наче витинанки узорами, через які розсіюються сонячні промені і виблискує синій Боспор. Кому пощастить, то недалеко від айя Софії можна завітати в Топкапи - палац Сулеймана Пиишного 16 ст. та гарем, де жила його улюблена дружина Роксолана та погуляти по розкішному парку палацу. Саме їй, Роксолані, жінки Туреччини завдячують зростанню ролі жінки у суспільстві (хоча ставлення сучасників 16 ст. до неї було неоднозначне )).
Цікаво, що турки дуже винахіддиві. Архітектор Синан (а йому встановлено досить багато пам'ятників) ще у 16 ст. у мечетях знайшов спосіб, як повторно використовувати кіптяву від свічок: з неї виготовляли чорнильниці.
Подорожуючи, можна бачити як Туреччина розумно використовує вітряну та сонячну енергії: вздовж доріг розташовані сотні вітряків, на будинках і навіть вуличних ліхтарях - сонячні батареї. Своєю працьовитістю вони нагадують греків, які в давні часи навчилися в горах займатися виноградарством. Так і турки на скелях вирощують городину, приручають голубів та послідом удобрюють грунт.
Іншою особливістю Туреччини - є любов народу до котів. Їх можна побачити скрізь: в кафе, на вулицях, готелях....і навіть айя Софії )). Про них складені міфи та легенди (пошукайте ;). Але звісно причина - боротьба з гризунами, так як в Туреччині багато портів. Сьогодні їм споруджують навіть пам'ятники (один із них - бездомним котам у підніжжя Галатскої башні)
Світ відкривати можна і в книжках. Не менш чаруючі сторінки книжок хвилюють і надихають, як і подорожі, тому не відмовляємо собі насолоджуватися шуршанням листочків книг)), роботою з олівцем (маркером), цитуванням і навіть малюванням )) у блокноті.
Немає коментарів:
Дописати коментар