Підтримуємо місцеві традиції Regional traditions

Історія та традиції с. Куковичі в презентації Іри Соломко

Кухня с.Комарівка Менського району

Пропоную приготувати традиційні страви регіону


Юшка з маком 

Товчемо в ступі мак. В сучасних умовах можна змолоти блендером, хоча мак затовчений в ступі буде більш пухкий. В горщику варимо порізану шматочками картоплю. Хвилин за 10 до готовності кладемо мак (3-4 ложки). Макова маса фактично була замінником олії. Варити всю масу потрібно ще декілька хвилин. Смачного!

Ковми

Підготовлений потовчений у ступі чи змелений мак покласти в пюре і добре розмішати. Смачного!

"Гурки з м'ясом"

дуже смачна страва 
Солоні огірки ріжемо кружальцями (огірки повинні бути закриті в банці під капроновою кришкою), ошпарюємо кропом, щоб залишився красивий зелений колір. Далі промиваємо холодною водою. Можна залишити на деякий час, щоб вони вимокли від солі. Добре віджати та виложити огірки в горщик. В нього додаємо моркву, цибулю,  м'ясо (переважно птиці - гуски чи качки) та приправу. На самий верх кладуть шматочок сала. Масу варимо в печі при невеликому жарі. Готується страва декілька годин. Від ранку до обіду страва стоїть у печі, доходить. Смачного! 

Житні пампушки до борщу

готуються як правило в піст
Замішуємо тісто з житньої муки. Розрізаємо тісто на шматочки, розплескуємо їх. Зверху пампушок кладемо хрін і ставимо пектися в піч. Смачного!

Жарений горох

Зелений, молодий горох жарили на смальці. Смачного!

Етноніміка 

     Назва хутора Комарівка походить від комарів, що масово з'являються навесні. Хутір оточений болотам. Тож під час весняної повені від комах не має спасу. Місцеві жителі саме через масовість комарів і назвали хутір Комарівкою. Деякі кути селища мали свої назви: Гойстрів, Кругленьке. Із сторони Корюківського району болото переходить в зону лісу. Ця ділянка отримала назву - Мокриця. З іншого боку Комарівка межує з с. Вільне, але люди його називали Булигівка. Край Комарівки, що прилягав до Булигівки називається Берег. Ці два села розділяє річка Конотоп, яка впадає в річку Мена. В народі річку Конотоп називали Булигівська канава. 
         Заселена частина Комарівки бере початок в правій стороні траси Мена - Корюківка. Від траси через лісок (засаджений в післявоєнний війни) можна потрапити в кут, що мешканці називають Балкон, а людей, що тут живуть звуться "балконці". Цілу вулицю заселяли Тищенки, тому й вулицю називають за їх прізвищем. Кажуть, був на Тищенках. Велику родину в Комарівці  мали Литвиненки, їх називали "Кресани". Серед мешканців хутора були й Євуси. 
       У центрі хутора знаходилася школа, магазин, клуб, хлів для коней. Про тих, хто ходив у центр, казали "був у бригаді". Магазин називали лавкою. Казали: "піду в лавку по хліб". 

Фольклор 

Пісня, яку можна було почути тільки в Комарівці, має назву
 "Струмочок"

Ой ти струмочок, срібна водиця,
Куди біжиш і що несеш?
Кому кохання, кому розлуку,
Мені нічого не даєш.

Сорочку білу вишиваю шовком
В холодную воду кину твою,
Пливи сорочко, де ходить милий,
Скажи, що я його люблю.

Нехай надіне мій подарунок,
Розправить кучері свої,
Він буде знати, що я чекаю,
Поки не вмовкнуть солов'ї.

А як не прийде, -
Невже забуде?
Невже розлюбить милий мене..
Сорочка буде йому на згадку
Кохання вірнеє моє.

Пливи струмочку, де ходить милий, - скажи, що я його люблю.
(Пісня записала А.Крицькою)

Прислів'я, приказки

Бог не без милості, козак не без щастя.
Бог то Бог, да сам не будь плох.

Комарівська медицина

Однією із традиційних рослин, яку використовували від недуги, була конопля. Її насіння настоювали та готовий настій вживали. Хоча більш традиційно коноплю використовували як матеріал для пряжі.

Вишивка

Зразок типового рушника, покривала та сорочки із Комарівки. Рушники та покривала традиційно обромляли мереживом по краях або всередині. Вишивка на нім була квітчаною, здебільшого виконана технікою гладь




Діалекти

Традиційно в селі розмовляли "аканням".  Особливими словами були: юлиця (тобто вулиця), та губи, тобто гриби. При цьому губами називали всі гриби, а ось "білі" називали грибами. У реченні між словами часто використовували слово оце. 
Етноніміка
Походження прізвиська величківчан "макітрівці" пояснюється голодомором 1932-1933рр., під час якого селяни за макітру сметани віддали луга жителям Придисення.
Киселівців називали конолупами за їх ремесло, вичинку шкіри з коней. 

5 коментарів:

Unknown сказав...

У 90-х бабуся теж пекла житні пампушки з хріном та ще й додавала часник - дуже смачно! Зараз такого вже давно не куштувала.

Unknown сказав...

Я пам ятаю, як моя бабуся у дитинстві готувала м ясо з огірками, але докладала ще картоплю. Це було дуже смачно. А ще вона готувала бабку. Може хтось підскаже рецепт!!??????? ЇЇ запікали у печі у чугунчику і подавали на стіл разом із сметаною. Гарна сторінка блогу.

Анонім сказав...

Цікава сторінка, продовжуйте досліджувати звичаї та побут глибинки разом з учнями. Бажаю успіху!

Наталія Архипенко сказав...

Мені з дитинства знайоме блюдо "ковми". Його готувала моя бабуся. Було смачно! Дякую, що нагадали!

Unknown сказав...

Дуже цікава інформація. Дякую. А в юшку з маком моя бабуся добавляла зліплені з муки клецки. Картоплі, здається, не було взагалі. Було дуже смачно. Страва з дитинства. А це пісня, яку любила співати моя прабуся Ксенія, коли сиділа за прялкою:

"На юлиці пригуляння.
Парень девіцу обняв.
А дівчині стидно стало.
Стала плакать і ридать.

Не плачь дівко,
Не плачь красно,
Не плачь розочко моя
Вийде тобі лет 17
Возьму замуж за себя."

Написала так, як казала мені бабуся, зберігла місцевий лексикон.