У минулому році у 9 класі у гімназії був апробований інтегрований підхід до навчання історії (України та всесвітньої), запропонований програмами МОН України. У публікації поділюся перевагами та недоліками його впровадження.
На самому початку був страх, що діти не зможуть слідкувати за періодичністю чергування історій всесвітньої та України. Але практика показала, що побоювання даремні: поодинокі випадки були (наприклад, дитина була відсутня в школі та ін.), вцілому ж діти слідкували за періодичністю навчання історій. Якщо учень переплутав книжку, зошит (історія всесвітня/України) та ін потрібні засоби навчання, то виходом із ситуації є ведення одного зошита на два предмета (одна половина - історія України, а інша - всесвітня). Це зручно і ефективно (у будь-який момент дитина може підглянути у іншу частину зошита, коли використовуються міжпредметні зв'язки). Відсутність підручника на парті - це комунікаційні навички учня :) чи методичний досвід вчителя (можна запропонувати роботу в групах, парах..).
До переваг слід віднести мотивацію учнів вивчення змісту. Тут можна порівняти із читанням книжки: почавши одну книжку (розділ), ти слідкуєш за подіями, що в ній оповідаються, і так до закінчення книжки (розділу) Таким чином, ми можемо тримати увагу учнів і зацікавлювати до вивчення наступного розділу.
Під час реалізації інтегрованого підходу учителю легше використати міжпредметні зв'язки. Учитель під час календарного планування може передбачити їх використання, а отже, і спланувати черговість вичення розділів.
Недоліками інтегрованого підходу є часовий розрив у вивченні одного предмета. Коли учні вивчили розділ (чи два) одного предмета і повертаються до іншого предмета, то як правило, вони вже забули зміст попереднього. Тому тут необхідна майстерність вчителя в актуалізації опорних знань та вмінь, а також методи навчання, щоб вивчене залишалося в довгостроковій пам'яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар